Я думаю, для всіх очевидно, що від 1991 року було небагато настільки доленосних рішень для України, як очікуємо ми зараз. І я впевнений, що інтересам усієї Європи відповідає тільки позитивне рішення.

Повертаюся з півдня – відвідав сьогодні наші передові позиції на Миколаївщині, відвідав сам Миколаїв, а також Одеську область. Поспілкувався з нашими захисниками, захисницями – військові, поліцейські, нацгвардійці, тероборона. Настрій у них – упевнений, і по очах видно, що всі вони не сумніваються в нашій перемозі.

Євроінтеграція України – це не щось таке суто політичне, не щось таке відірване від життя звичайних людей. Навпаки. Що ближчі ми з іншими європейськими країнами, то більше можливостей буде в нас, щоб гарантувати всім українцям сучасне й забезпечене життя.

Україна відчула підтримку одразу чотирьох потужних європейських держав. І зокрема підтримку нашого руху у Європейський Союз. Італія, Румунія, Франція та Німеччина – з нами. Усі четверо лідерів – і пан Драґі, і пан Йоханніс, і пан Макрон, пан Шольц – підтримують кандидатство для України.

Від самого ранку – пріоритет зовнішній політиці. Причому одразу на двох життєво важливих напрямках – оборона і Європа.

І цього тижня буде багато різних важливих переговорів – і не тільки з європейськими політиками, яким до снаги надати Україні сучасні протиракетні системи.

Ми прийдемо в усі наші міста, в усі наші села, у яких поки що немає нашого прапора. Немає на адміністративних будівлях. Хоча українських прапорів там, я впевнений, дуже багато – просто в людей, просто вдома. І ми їх ще побачимо всюди, коли повернемося.

Після ракетного удару по Тернопільській області в лікарнях досі перебувають десять людей. Серед постраждалих – дівчинка, їй 12 років, вона з Харкова. Саме такі факти тепер визначатимуть сприйняття Росії у світі. Не Петро І чи Лев Толстой, а діти, поранені та вбиті російськими ударами.