співрозмовником є головний лікар центральної районної лікарні М. Г. БЕГАЛЬ
- Михайле Григоровичу, згідно з наказом управління охорони здоров’я облдержадміністрації за підсумками акредитації з 1 січня цього року заборонена госпіталізація хворих у Велимченську і Самарівську дільничні лікарні. Отже, названі лікарні як такі перестали існувати, реально тепер працюють амбулаторії з денними стаціонарами та пунктами швидкої медичної допомоги. Що б Ви хотіли сказати у зв’язку з цим?
- Мене як головного лікаря наказом управління охорони здоров’я облдержадміністрації зобов’язано забезпечити госпіталізацію хворих, якщо будуть на те медичні покази, у центральну районну лікарню, що ми й робимо, збережені денні стаціонари знаходяться на других поверхах цих медичних закладів, хай вони собі функціонують, чоловік 15 – 25 зможуть лікуватися. Якщо хтось потребує госпіталізації і не може щодня додому ходити, є для того центральна районна лікарня. Що хочу порекомендувати людям? Якщо захворіли, необхідно звернутися до лікарів у Велимчому чи в Самарах, і, якщо буде потреба у терміновій госпіталізації, їх у той же день покладуть у центральну районну лікарню, при плановій госпіталізації повідомлять, коли прийти у випадку відсутності місць у той день. Ось такий підхід, і це нормально. До речі, у Молдавії комуністи реорганізували дільничні лікарні в амбулаторії ще років десять тому, місцями зробили пункти швидкої допомоги, місцями – ні, тому що пункт швидкої допомоги – то великі гроші. І не треба реформування боятися, косо дивитися на Бегаля, не треба займатися саботажем, бо інколи здається, що так воно і є. Ніхто не хоче, щоб людям було гірше. До речі, після останньої сесії одна жіночка з Самарів, яка так активно себе поводила, приїжджала, просила пробачення. Я переконаний, що мине час, і люди побачать, що сьогоднішній крок – правильний. А тепер, при нагоді, хочу усіх наших пацієнтів попросити: коли йдете у центральну ра-йонну лікарню, не снідайте, приходьте з порожнім шлунком, щоб можна було зробити усі необхідні аналізи. Що стосується пунктів швидкої медичної допомоги, то вони уже працюють у Самарах і у Велимчому.
- Як і передбачалося реформуванням?
- Так. Вони мають своєчасно приїхати, своєчасно надати допомогу, і не одне життя завдяки цьому буде врятоване. Правда, у нас якось йде задом наперед. Депутат Ярмошук виступав і на сесії районної ради, і в районній газеті проти реформування дільничних лікарень, але, коли приймали бюджет району на 2012 рік, то для Самарів і Велимчого прийняли його в розрахунку на амбулаторії з пунктами швидкої медичної допомоги, за що голосував той же самий Ярмошук і інші, за винятком одного депутата. Окремим пунктом сільським радам потрібно було записати, що дільничні лікарні переводяться у лікарські амбулаторії з пунктами швидкої допомоги, але вони цього не зробили, хоча бюджет, як я вже казав, прийнято саме на амбулаторії. І тепер вже будуть задкувати, бо іншого виходу немає. Я не можу видати інший наказ, подобається це комусь чи ні, я лише продублював наказ управління охорони здоров’я. Був би хтось інший на моєму місці, зробив би так само, і так воно має бути, безперечно. Люди найчастіше помирають, коли допомога надається несвоєчасно, коли із запізненням приходить медпрацівник. Якщо у людини, скажімо, інсульт чи інфаркт, кровотеча або нещасний випадок, то там, де працювали дільничні лікарні, не було проблем у робочі дні - з понеділка по п’ятницю включно. А у вихідні? Уночі? Хто до людини приїде, хто доставить у лікарню? Тому, виходячи з такої статистики, Міністерство охорони здоров’я, як і у всьому світі, пішло таким чином, щоб забезпечити максимально своєчасний доїзд швидкої допомоги до хворого. На це передбачено 20 хвилин. До 85 - 90 відсотків ми цей план забезпечимо. Трішки гірша ситуація із Залуховим, ще деякими селами, але все одно за півгодини швидка туди доїде. Дехто зауважить, що у нас погані дороги. Але влада працює і повинна працювати над цим, і кошти на ремонт доріг виділяють. І вчора, коли була нарада в Луцьку, голова обласної держадміністрації пообіцяв, що будуть кошти на забезпечення належного стану доріг, в першу чергу там, де має їздити швидка допомога.
- Ви сказали, що пункти швидкої допомоги вже працюють. Як вони укомплектовані і чи забезпечені пальним, чи не доводиться пацієнтам за свої гроші купувати бензин?
- Прошу відзначити: гроші на Самари і на Велимче виділені - відповідно 55 і 30 тисяч. Питання тільки в тому, щоб сільські ради чимшвидше закупили пальне, бо на 25 січня вони ще цього не зробили. І вже до мене дійшли чутки, що люди купують бензин за свої гроші, а винен у цьому начебто Бегаль. Ні, головний лікар був би винен, якби кошти на пальне були у нашому бюджеті, а в даній ситуації шановні сільські голови і місцеві головні лікарі мають брати на себе обов’язки щодо доставки пального, бо держава виділяє їм для цього кошти, у медичних закладах господарчі моменти вони мають забезпечити, просто треба мати совість і трохи поворушитися. Ще раз кажу: коштів виділено достатньо. По центральній районній лікарні не було, щоб пацієнт повертав гроші за те, що приїхала швидка, принаймні за моєї пам’яті. До речі, коли у нас торік були проблеми з торгами по закупівлі пального, то ми позичали у підприємців, закупляли за свої гроші, але автомобілі швидкої допомоги їздили.
Ще кілька слів про пункти швидкої допомоги. Якщо телефонують на 103, то дзвінок поступає у центральну районну лікарню, ми його реєструємо і передаємо, скажімо, на пункт швидкої допомоги у Самари чи Заболоття. Але разом з тим можна і прямо до них зателефонувати. Для цього повідомляю номери телефонів пунктів швидкої допомоги: у Велимчому – 93-148, 0970580901, Самарах – 96-546, 0676490452, Заболотті – 95-386, 0979397556. Кожен може ці номери записати, однак це не означає, що, скажімо, можна викликати швидку допомогу о 2-й годині ночі, якщо протягом п’яти днів протримається температура 37,5. Треба самому своєчасно їхати до лікаря.
- Після останньої сесії, на якій йшлося і про реформування дільничних лікарень, Ви відразу поїхали на нараду у Ковель, де вирішувалося питання про утворення госпітальних округів. Тоді ж голова облдержадміністрації повідомив, що на Волинь виділено десять мільйонів гривень для закупівлі автомобілів для пунктів швидкої допомоги, і до кінця року проблема буде вирішена.
- Так, Борис Петрович Клімчук говорив про це, а ще про те, що Ратнівський район як найбільш гоноровий, хоча й дотаційний на 85 відсотків, бо єдиний в області не перейшов на районний бюджет, першим отримає машини – для Самарів і для Велимчого, хоча для нашого району треба п’ять автомобілів для пунктів швидкої допомоги. Взагалі в перспективі швидкі будуть підпорядковуватися навіть не нам, а Ковельській станції швидкої допомоги. А ще планується, що це буде структура МНС – єдина диспетчерська, єдиний блок, реєстрація. До речі, кошти на медицину на район виділяються в залежності від кількості населення. У майбутньому такий же принцип має працювати й стосовно амбулаторій – залежно від кількості жителів, а не від кількості працівників у них.
- У порівнянні з минулим роком зменшилося чи збільшилося фінансування сільських медичних закладів. Скорочення штатів передбачається чи вже відбулося?
- Що стосується медичних працівників – медсестер, фельдшерів, акушерок, то, по-моєму, немає ні одної людини, яка б втратила роботу. Пішли з роботи кухарі і кілька санітарок, завідуючі складами. Але прийшли інші, бо якщо раніше був один водій у дільничній лікарні, то на пункті швидкої допомоги маємо 4.5 ставки. У медичного працівника, який перейшов на роботу на такий пункт, збільшилася зарплата. І сказати, що виграв район по коштах, теж не можна, можливо, якихось тисяч 50 – 70, і то ще можна буде про підсумки говорити наприкінці року. Однак ще раз повторюся: для мене як для головного лікаря, для Ратнівської центральної лікарні головне – своєчасно надати необхідну медичну допомогу, своєчасно доставити важкого пацієнта в центральну районну лікарню, для чого і створені пункти швидкої медичної допомоги.
- Яка доля чекає центральну районну лікарню у зв’язку з реформуванням медичної галузі, утворенням госпітальних округів.
- Центральна районна лікарня є, була і буде, але особливості в роботі появляються, і це нормально. Так, два роки тому Ковельська міськрайонна лікарня придбала магніторезонансний томограф вартістю майже шість мільйонів гривень. Його для Ковеля і району забагато, і вони пропонують, аби ми направляли людей з Ратнівщини до них на обстеження. Це ж добре, бо до Ковеля ближче добиратися, ніж до Луцька. В укрупнених закладах буде накопичуватися відповідне обладнання для надання допомоги, і це нормальний принцип. У держави немає коштів, аби зробити це у кожній невеликій районній лікарні. Та й у такому разі дороговартісне обладнання буде використовуватися лише на 20 – 30 відсотків. А в рамках окремих госпітальних округів це більш раціонально.
- З 1 січня у Велимченську та Самарівську лікарні не госпіталізують хворих. У зв’язку з цим збільшилася кількість хворих у центральній?
- Якщо чесно, я попросив наших лікарів давати «зелену вулицю» для пацієнтів з цих територій, максимально йти назустріч. Планові речі ми спокійно виконаємо. Але ж знову наголошую: перш, ніж прийти до нас, велимченцям треба звернутися до Софії Михайлівни Жук або до Марії Володимирівни Павлович, самарівцям – до Михайла Мироновича Яворського. Поки що вони частіше всього приїжджають прямо у центральну районну лікарню, минаючи своїх лікарів. Трішки збільшилося хворих, але тільки трішки.
- Михайле Григоровичу, про пальне ми сьогодні говорили, а тепер, будь ласка, кілька слів про забезпечення швидких медикаментами.
- Медикаментів, які використовують під час викликів працівники відділення швидкої допомоги центральної районної лікарні, ніхто з пацієнтів не повертає. Ніхто їх не буде повертати і в пунктах швидкої допомоги у селах. Коштів на медикаменти виділено достатньо. Такого не може бути, щоб пацієнт віддавав гроші чи медикаменти на швидку. Якщо такі моменти десь будуть, прошу зв’язуватися зі своїми головними лікарями на місцях, сільськими головами, з моїм заступником Володимиром Яковичем Колотюком, який курирує роботу швидкої допомоги.
- І останнє. Нещодавно відсвяткували Водохреще, і багато людей і в Ратному, і в селах прийняли водяні крижані купелі. Чи не поступали після масових купань хворі у лікарню?
- Звичайно, ми були готові приймати хворих, але наші люди – молодці, ніхто не захворів, не поступив у лікарню. Видно, варто продовжувати таку хорошу народну традицію, тільки, звичайно, без фанатизму. Я й сам купався, їздили з лікарями на озеро у Гірники. Здорово!
