Звернення голови облдержадміністрації у зв’язку з Днем пам’яті жертв Голодоморів.
Дорогі волиняни! Кожну четверту суботу листопада Україна вшановує День пам’яті жертв голодоморів та політичних репресій. Для кожного – це день глибокої скорботи і туги за обірваними життями.
Голодомор, що прокотився трьома потужними хвилями Україною, забрав мільйони українців, став масштабною національною трагедією, до якої додалися ще й репресії, тюрми, табори. Україна ж втратила своїх синів та дочок – хліборобів, учених, творчу інтелігенцію. І про ці трагічні сторінки історії, про небачений масштаб злочину проти українського народу довгий час мовчали навіть на рівні держави. Це слід на душі нашого народу, чорна сторінка минувшини, що назавжди зостанеться незагоєною раною.
Сьогодні ж зрозуміло, що голодомор – не факт з-поміж сторінок літопису народу, а спланований та реалізований у 1932 – 1933 роках геноцид проти України та українців. Не зумівши забрати свободу свідомості й духу, радянська каральна машина забирала українське життя. Від страшної статистика кров холоне, бо у розпал голодомору щохвилини вмирало 24 людини, щогодини – 1 тисяча 440, щодня – 34 тисячі 560. Вмирали у страшних муках. За два роки геноциду знищили 4 з половиною українців. Ненароджених теж мільйони. Тому цей листопадовий день – із присмаком гіркоти, суму й всенародної печалі.
То – спільний український біль, спільна пам’ять і спільний обов’язок. Ці слова стосуються не тільки нашого минулого, але й мають сенс у сьогоденні. Нині, коли на українську свободу знову зазіхають, мусимо не лише згадувати безневинних жертв голодоморів, несучи символічні колоски, схиляти на знак пам’яті голови, а й робити висновки.
Український народ вистояв, переживши страхіття геноциду. Вистояв, аби згодом вибороти свободу і власну державу. Сьогодні українці – гідна нація, яка не має бажання до помсти, до війни, а прагне миру і злагоди в своїй країні.
Голод не дістався Волині. Одначе ще досі живуть історії тих, хто знайшов порятунок на теренах нашого краю, кого врятував окраєць волинського хліба. Щороку у листопаді мої земляки разом із усією Україною запалюють свічки й віддають данину пам’яті, загиблим у голодних муках. У спільній молитві згадуємо всіх жертв голодоморів!
Закликаю усіх волинян, в останню суботу листопада запалити свічу пам’яті та скорботи разом з усією Україною. Хай цей день увійде в наші серця тихою молитвою, спонукає до людяності та милосердя, а щире примирення та суспільна злагода стануть запорукою розвитку мирної, незалежної, європейської Української держави.
Вічна пам’ять невинним жертвам Голодомору!
Слава українському народові!
Слава Україні!
З повагою голова обласної державної адміністрації Володимир Гунчик.
