Сьогодні заступник голови райдержадміністрації Володимир Рудик відвідав ветерана війни Віктора Рябчуна, 1979 року народження, який отримав важке поранення в 2024 році та групу інвалідності внаслідок війни 1 А. Володимир Рудик передав захиснику електричне крісло колісне (сучасний засіб реабілітації з електродвигунами та акумуляторами, яким керують за допомогою джойстика). Воно забезпечує самостійне пересування в приміщенні та на вулиці без фізичних зусиль, та два акумулятори до нього.
Луцька районна військова адміністрація отримала крісло колісне від волонтерів – громадян Норвегії Оле Гарольда Слемдала та Бйорна Андре Скьонхауга, які в квітні передали гуманітарну допомогу для мешканців Луцького району. Норвежці створили організацію «Допомога Україні» та цієї весни здійснили вже дванадцяту поїздку в Україну з часу повномасштабного вторгнення.
Жорстока війна забрала у Віктора найцінніше, що має людина при житті – здоров’я. Зараз ветеран війни проживає з сестрою Валентиною та її родиною в її помешканні. Перебуває на квартирному обліку в Цуманській громаді. Пані Валентина вже більше двох років займається лікуванням та реабілітацією брата, та докладає неймовірних зусиль, аби відновити втрачену рухову діяльність частини тіла та поставити його на ноги.
Віктор був мобілізований в березні 2022 року, служив у 100-тій окремій механізованій бригаді. Спочатку підрозділ перебував на Волині, потім у Житомирській області, а вже з 2023 року хлопців почали відправляти на Схід. Більше року їхній підрозділ стояв у Серебрянському лісі на Луганщині, на одній із найгарячіших ділянок фронту російсько-української війни, де на той час тривали запеклі бої. А згодом їх перевели в Донецьку область, де одного разу під час виходу на позицію внаслідок артобстрілу він отримав осколкове поранення голови. Цілі побратими допомагали вийти з того пекла двом важко пораненим, серед яких і Віктор. Ще деякий час він навіть сам йшов та ніс автомат. Їх вдалося евакуювати. А далі – довготривале складне лікування: медзаклади Дніпра, Вінниці, Львова. Після чого родина поклопоталася, щоб перевести його в луцький військовий госпіталь. Сестра Валентина розповіла, що осколок вийняти з голови Віктора неможливо, адже він у самому центрі, близько до гіпофізу. Внаслідок цього шматочка металу, який досі в його тілі, захисник пережив інсульт, після чого паралізувало руку та ногу. Отримав інші супутні захворювання.
Луцька районна військова адміністрація вдячна волонтерам, які допомагають українським родинам та надають медичне обладнання для наших героїв, які повернулися з війни із складними пораненнями. Ця жорстока війна принесла багато горя в прості українські родини, які нині віддають останні сили та ресурси, щоб переживати її наслідки.
