Жителі Городищенської громади Луцького району долучаються до культурної спадщини та пишуть вірші про війну, які публікують у соціальній мережі “Facebook” та на порталі “Поезія Вільних”.
Віршовані рядки розповідають про запеклу боротьбу українського народу проти російської агресії, віру в перемогу та наших захисників, підтримку мирного населення.
Війна змусила всіх нас змінитися: хтось пішов захищати рідну землю від окупанта, хтось став активно волонтерити, а хтось відчув, що свою підтримку та переживання може відобразити у творчості і пише вірші.
У Міністерстві культури та інформаційної політики пропонують долучатися всіх охочих за посиланням і надсилати свої твори, адже це вже частина Української історії.
***
Для чого ви прийшли сюди?
Щоб затоптати весну українську?
Не знали, що наробите біди?
Не відали, що ви є тут чужинці?
Ми ЦВІТ кладемо в землю через вас,
Ми у скорботі всі з своїм народом,
А ви все сунете і сунете до нас
Раби спотворені. Ніякого народу!
Ви мертвими уже сюди прийшли,
Ви кров дитячу пили на світанні.
Не дочекались діточки весни
В підвалах без води в часи останні…
Ми вистоїмо! Правда в нас живе!
Ціну високу платимо за волю.
А ваш народ у прірву вперто йде,
Ви навіки обрали свою долю.
Для чого ви прийшли сюди?
Щоб затоптати весну українську?
Запам’ятайте на усі віки
Для всього світу ви – кати-чужинці!
03.04.2022. Ольга Слабецька, Шклинь
***
Я вірю
Я вірю, що настане скоро мир!
І ми повернемось до звичної нам справи:
Орати поле, засівати й ждати жнив
І жайворонка щебіт слухати у небі над полями.
Я вірю, що не будем прислухатись до сирен,
І укриття шукати швидко,
І будем жить спокійно, звичним днем,
І зустрічать світанки в спокої і тиші.
Я вірю, що потягнуться вервечки поздів
Людей із-за кордону, що сумують там за домом,
Але ж, на жаль, не всі – багато й тих,
Де дім вщент знищений і згарище на ньому.
Я вірю, що повстануть із руїн
Міста зруйновані ще кращі та багатші,
Із-за кордону допоможуть збудувать нам дім,
І буде Україна у Європі наша.
В Євросоюз ще приймуть нас,
Бо бачать, що ми справедливі й гідні.
І розцвіте моя Вкраїна на весь світ,
Щасливо заживуть тут українці.
Потягнуться інвестори до нас з усіх країн
І будем разом Україну будувати.
Я знаю, що останній бути цій війні,
Але ціною крові Україна за усіх заплатить!
15.03.2022. Ваша Надія, Шклинь
***
Мій Боже, та невже… війна!?
Війна… Невже у нас вона?
Страшна і люта не сниться мені…
У моїй милій Україні…
Не вірю я своїм очам –
Страшнюче лихо на землі.
Хай смерть буде всім ворогам,
Нехай згниють в чорній ріллі!
Найбільше шкода діточок –
Невинних гарних янголяток
І матерів, синів й дочок,
Яких вбивають орки кляті!
Затіяв зло у нашім світі
Д*біл, нечистий ірод, хворий…
Він нищить все – страждають діти,
Затнувся й б’є і правди зовсім не говорить…
Покара йде, вона вже близько –
Летить з небес, дорога слизька.
І той нечистий в пеклі згине
Й настане мир, і буде Нова Україна!
13.03.2022. Марія Миколайчук, Колодеже
