«Коли село звільнили, всіх чоловіків від шістнадцяти і до шістдесяти, … - аби була нога-рука, чи сліпий-глухий, не важливо – всіх стали брати до війська. Нас «озброїли», мається на увазі дали по пів-цеглини, і - йдіть, «іскупайтє віну кров’ю», бо на окупованій території були. Мовляв, жбурляйте цеглу, а німці нехай думають, що то гранати! Нас вигнали на кригу водосховища, навпроти - якийсь комбінат був, німці вибили в мурі бійниці… Підпустили і вдарили кинджальним вогнем. А повернутися назад не можна було, бо там сиділи смершівці з нацiленими на нас кулеметами – націленими нам у спину... Вибухнула міна, мене контузило, я впав. Коли непритомного підібрали, в шпиталі не могли цеглину витягти - так я в неї вчепився і вона в мене вмерзла…З п’ятисот душ лише п’ятнадцять уціліли…».