За визначенням Закону України «Про попередження насильства в  сім’ї», який Верховна Рада України ухвалила 2001 року, насильство в сім’ї — це «будь-які умисні дії фізичного,  сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного  члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю».

             Отже, жертвою домашнього насильства може стати будь-хто: жінка, яку постійно лає і б’є її чоловік, дівчинка-підліток, що страждає від сексуальних переслідувань свого вітчима, хлопчик, якого лупцює мати-алкоголічка, старенька бабуся, що її ненавидять власні діти.

            Досить багато людей, над якими чинять насильство, не наважуються йому протистояти.

            Тим часом законодавство гарантує кожній особистості широкі права та свободи й захист від їх порушення. Закон «Про попередження насильства в сім’ї» передбачає і покарання осіб, які чинять насильство в сім’ї, і заходи щодо надання допомоги потерпілим.

            Щодо осіб, які вже вчинили насильство в родині або погрожують його вчинити, працівники міліції можуть вжити таких заходів:

    - винести кривдникові офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї; якщо кривдник таки вчинив насильство після винесення йому офіційного попередження, йому можуть винести захисний припис;

     - взяти на профілактичний облік осіб, схильних до вчинення насильства в сім’ї;
     - винести кривднику захисний припис і контролювати виконання вимог захисного припису.

            В захисному приписі особі, якій його винесено, можуть заборонити чинити певну дію (дії) щодо жертви насильства в сім’ї, а саме:

     - чинити конкретні акти насильства в сім’ї;

     - отримувати інформацію про місце перебування жертви насильства в сім’ї;
     - розшукувати жертву насильства в сім’ї, якщо жертва за власним бажанням перебуває в місці, невідомому кривдникові;

     - відвідувати жертву насильства в сім’ї, якщо вона тимчасово перебуває не за місцем спільного  проживання членів сім’ї;

     - вести телефонні переговори з жертвою насильства в сім’ї.
              Для допомоги потерпілим від домашнього насильства діють спеціальні кризові центри, а також центри медико-соціальної реабілітації. Працівники кризових центрів надають інформаційну, психологічну, педагогічну, медичну, юридичну допомогу особам, які можуть стати або стали жертвами насильства в сім’ї, а також тимчасовий притулок; повідомляють службі дільничних інспекторів міліції чи кримінальній міліції в справах неповнолітніх про виявлені факти реальної загрози застосування насильства в сім’ї або про факти вчинення такого насильства.

            В центрах медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї постраждалим надають первинну медико-санітарну та психологічну допомогу, психіатричну допомогу певних видів, а за потреби працівники центрів скеровують жертв насильства в сім’ї на відповідне дальше лікування; організовують надання їм юридичних консультацій; повідомляють про вчинене насильство в сім’ї службі дільничних інспекторів міліції чи кримінальній міліції у справах неповнолітніх.

Головний спеціаліст Луцького районного управління юстиції – Інна Кирилюк