Сьогодні, 21 травня в Україні відзначають День вишиванки, до святкування якого долучились працівники райдержадміністрації та районної ради, одягнувшись у вишиті речі.

ВИШИВАНКА – національна святиня, бо символізує собою і несе в собі духовне багатство, високу мудрість і традиційний зв’язок багатьох поколінь-зв’язок, що не переривається віками.

Вишиванку передають з роду в рід, зберігають як безцінну реліквію. Вона – символ здоров’я і краси, щасливої долі і родинної пам’яті, любові і вірності. Це символ приналежності до роду та нації, ознака українськості, а у наш час ще й один із символів, за яким вирізняється українець у багатомірному, багато-вбраному глобалізованому світі. Це в першу чергу - ознака приналежності  до  свідомої спільноти, яка усупереч всьому пробиває собі шлях і утримує ідентичність України. На цьому тлі поява у багатьох українських містах і селах сотень людей у вишиванках виглядає як справжній сплеск патріотизму.

Сорочку-вишиванку 

До самого світанку 

Вишивала дівчина в сиву давнину. 

Схрещувались ниточки, 

Розквітали квіточки: 

Ружі та барвінок, вздовж по полотну.

Вишивала з піснею 

Яблука барвистії. 

Чи на дворі дощ був, чи холодний сніг. 

Вишивала ружу 

Та вкладала душу, 

Щоб на довгі роки вийшов оберіг. 

Барви кольорові: 

Зелень – то діброви, 

Молодість, надія, злагода і мир; 

Жовтий – то колосся, 

Й плодовита осінь, 

І ласкаве сонце, що встає з-за гір. 

Синії стежини – 

То морські глибини, 

До людей довіра і безкінечність вся. 

Ну а чорний килим – 

Туга по загиблим, 

Що за землю рідну віддали життя. 

Хрестики червоні – 

То калини грони, 

І вогонь гарячий, і пролита кров, 

Але ще й родина, 

Ненька-Україна, 

І родинне щастя, й вічная любов.  

Я візьму льон білий, 

Нехай рух несмілий, 

Але ж вишить спробую сорочку таку. 

Ниточка до ниточки, 

Квіточка до квіточки, 

Щоб нащадки згадували на довгім віку.

Ганна Глок

Відділ інформаційної діяльності,

  інформаційних технологій та комунікацій з громадськістю