Жителі Городищенської громади Луцького району долучаються до культурної спадщини та пишуть вірші про війну, які публікують у соціальній мережі “Facebook” та на порталі “Поезія Вільних”.

Віршовані рядки  розповідають про запеклу боротьбу українського народу проти російської агресії, віру в перемогу та наших захисників, підтримку мирного населення.

Війна змусила всіх нас змінитися: хтось пішов захищати рідну землю від окупанта, хтось став активно волонтерити, а хтось відчув, що свою підтримку та переживання може відобразити у творчості і пише вірші.

У Міністерстві культури та інформаційної політики пропонують долучатися всіх охочих за посиланням і надсилати свої твори, адже це вже частина Української історії.

***

Для чого ви прийшли сюди?

Щоб затоптати весну українську?

Не знали, що наробите біди?

Не відали, що ви є тут чужинці?

Ми ЦВІТ кладемо в землю через вас,

Ми у скорботі всі з своїм народом,

А ви все сунете і сунете до нас

Раби спотворені. Ніякого народу!

Ви мертвими уже сюди прийшли,

Ви кров дитячу пили на світанні.

Не дочекались діточки весни

В підвалах без води в часи останні…

Ми вистоїмо! Правда в нас живе!

Ціну високу платимо за волю.

А ваш народ у прірву вперто йде,

Ви навіки обрали свою долю.

Для чого ви прийшли сюди?

Щоб затоптати весну українську?

Запам’ятайте на усі віки

Для всього світу ви – кати-чужинці!

03.04.2022. Ольга Слабецька, Шклинь

***

Я вірю

Я вірю, що настане скоро мир!

І ми повернемось до звичної нам справи:

Орати поле, засівати й ждати жнив

І жайворонка щебіт слухати у небі над полями.

Я вірю, що не будем прислухатись до сирен,

І укриття шукати швидко,

І будем жить спокійно, звичним днем,

І зустрічать світанки в спокої і тиші.

Я вірю, що потягнуться вервечки поздів

Людей із-за кордону, що сумують там за домом,

Але ж, на жаль, не всі – багато й тих,

Де дім вщент знищений і згарище на ньому.

Я вірю, що повстануть із руїн

Міста зруйновані ще кращі та багатші,

Із-за кордону допоможуть збудувать нам дім,

І буде Україна у Європі наша.

В Євросоюз ще приймуть нас,

Бо бачать, що ми справедливі й гідні.

І розцвіте моя Вкраїна  на весь світ,

Щасливо заживуть тут українці.

Потягнуться інвестори до нас з усіх країн

І будем разом Україну будувати.

Я знаю, що останній бути цій війні,

Але ціною крові Україна за усіх заплатить!

15.03.2022. Ваша Надія, Шклинь

***

Мій Боже, та невже… війна!?

Війна… Невже у нас вона?

Страшна і люта не сниться мені…

У моїй милій Україні…

Не вірю я своїм очам –

Страшнюче лихо на землі.

Хай смерть буде всім ворогам,

Нехай згниють в чорній ріллі!

Найбільше шкода діточок –

Невинних гарних янголяток

І матерів, синів й дочок,

Яких вбивають орки кляті!

Затіяв зло у нашім світі

Д*біл, нечистий ірод, хворий…

Він нищить все – страждають діти,

Затнувся й б’є і правди зовсім не говорить…

Покара йде, вона вже близько –

Летить з небес, дорога слизька.

І той нечистий в пеклі згине

Й настане мир, і буде Нова Україна!

13.03.2022. Марія Миколайчук, Колодеже